Винахідником волейболу вважається Вільям Дж. Морган, викладач фізичного виховання коледжу Асоціації молодих християн (YMCA) в місті Холиоке (штат Массачусетс, США). У 1895 році в спортивному залі він підвісив теннісну сітку на висоті 197 см, і його учні, число яких на майданчику не обмежувалося, стали перекидати через неї баскетбольну камеру. Морган назвав нову гру «мінтонет». Пізніше гра демонструвалася на конференції коледжів асоціації молодих християн в Спрінгфілді і за пропозицією професора Альфреда Т. Хальстеда отримала нову назву - «волейбол». У 1897 році в США були опубліковані перші правила волейболу: розмір майданчика 7,6 × 15,1 м (25 x 50 футів), висота сітки 198 см (6,5 фути), м'яч окружністю 63,5-68,5 см ( 25-27 дюймів) і масою 340 г, кількість гравців на майданчику і торкань м'яча не регламентувалося, очко зараховувалося тільки при власній подачі, при невдалій подачі її можна було повторити, грали до 21 очка в партії.
У процесі розвитку гри її правила, техніка і тактика постійно вдосконалювалися. Основні правила, частина з яких дійшла до наших днів, сформувалися в 1915-1925 роках: з 1917 року Розіграш партії був обмежений 15 очками, а висота сітки склала 243 см; в 1918 році було визначено кількість гравців на майданчику - шість; з 1922 року дозволено не більше трьох торкань м'яча; в 1925 році затверджені сучасні розміри майданчика, розміри і вага волейбольного м'яча. Ці правила застосовувалися в країнах Америки, Африки та Європи, в той час як в Азії аж до початку 1960-х років грали за власними правилами: з дев'ятьма чи дванадцятьма гравцями на майданчику 11 × 22 м без зміни позицій гравцями під час матчу.
http://www.fvu.in.ua/
ВідповістиВидалити